Дневники

Я не забувала,що казала ....І я знаю хто такий друг...
І не треба мені писати, що я забула...
Я знаю і кожен раз мені нагадують,що я потрібна людям, а ти ....
Ти немаєш право мене вчити....Ти сам зробив свій вибір...
Спілкуйся з ким хочеш...
Ти 100 % дзвонив...бо треба Саме ТОбі поговорити...ну вибач....тебе чути я не хочу ...бо ти сам, мене не хотів слухати...
Для тебе слово Друг нічого ..
Так ...і шукай собі нічого ...бо я є щось.....
І знаю..напвене....що коли мені буде погано..мене врятують...
А ти це не зробив ..бо ти (потрапив у аварію, поїхав до Германії, сів телефон, робота, Галя, Ника,Петя,Митя ,Фетя), хай всі вони будуть друзями...
А я нічого багато не чекала... просто дзвінка ....один раз хоча б на 3 дні ...
Хоча чого я пояснюю.... Ти сам все знаєш...
Всього...всього..всього...тобі ..
Ти знаєш я вірю....що ти самий...бо ти гарна і ніжна людина...

Що коїться зі мною....
навіщо лину ..я туди ...
де хочуть всі мене забути....
А я знову потрапляю в спогади свої

Якщо я повірю слова любові..це буде не справжні слова....
Я думаю, що моя душа стане чистою від думок та спогадок...
І я забуду те що було в мене в дущі ...
Я скажу : Ната ,а ти будеш користватися, як і тобою»
Він хотів тільки сексу від тебе , а слова любові казав просто так ..ну тоді хай знає.....
Він ще поплатится за всі твої сльози Сопілка, а ти грай свою мелодію і все буде гаразд.!!!!!
Сім днів ти хотіла любові,
Сім днів відчувала цілунки на своєму чолі!!
Сім днів ти шукала рятунку від болі,
Котра жила у твоїй душі..

Я хочу ..
Щоб ти був поруч і розумів де я є..
Щоб я лягала до тебе на коліна,а ти гладив мою голову.Я буду твоєю собакою, котра чекає твого приходу додому....
Я буду твоєю кішкою...котра буде мурликати,тобі на вушко
Я буду твоїм метеликом ...котрий буде зачаровувати своєю красою...
Я буду вітром,дощем,сяйвом,сонце,танком,мрією...
Всім....Тільки прийди і знайди мене ...
Я пропаду без тебе....Ти мені так потрібен,як ніхто інший...
Я буду всім: дружиною,коханко,коханою,другом...всім....
Знайди ......
Де ти ?? і хто Ти??
Я буду кружляти в білій сукні....жовті листочки падатимуть підноги ....а ти знайдеш своє щясття...

Привіт всім...сьогодні все якось не так ....
Сьогодні день,котрий для моєї подруги дуже важливий....але ....цей день вона не може розділити з тією людиною,котрій цей день належить..
8 місяців тому загинув її хлопець....А йому б сьогодні було б 23 роки ...молодий,гарний. тільки починав жити......
Він був чудовим,як і вона з ним..вони були створені один для одного....Але не розумію,чому Боженька, ти подарував їм стільки щастя,стільки радості....але6 забрав його...
Багато хто їм заздрив.....Тому що такі відносини треба було пошукати...Кожен день в універ вона приходила з квітами..з початку питали: Хто тобі подарував? Але потім навіть перестали питати....
Як вони подорожували..: коли не було грошей їхати до дому то продали за 7 гривень светр друга.котрому сказали,що загубили..
І купили за ці гроші печево,пачку цигарок та бутилочку 0,5 живчика....вони були чудові........
Вони були одне ціле..Він навчив її багатьом речей....Вона була щаслива..так вони сварилися....так розходились,але дороги зводили їх знову разом..не тому,що вони не могли мати щось інше,а то мущо вони були..одне Я......
Але тепер його нема ...... Я не навиджу тих уродів ..п,яних на машині котрі збили його....Чому так Боженька .....???Ті багаті пьяні......живі..а він...
Він тільки померився з нею....з мамою(чудовою жінкою).....і його не має.....Вона сумує плаче ...їй 22 але вона така маленька....без нього...
Ми сіділи на лавочці, вона запалила цигарку йому...поклала печево,яке так він любив з згущеним молоком, сіла на лавочку..мовчала...Я довго вдивлялась на нього на фото..на ті веселі оченята і не могла зрозуміти чому...??? Сніг почав гратися з нами..вітер свистів дуже сильно...Вона сказала мені : Ми підемо,як він докурить....Він докурив....Ми встали і пішли до його батьків..
І друзі сьогодні на кладовіщі я перший раз в житі з ним познайомилась...так перший ..потім з його сім,єю....
Я хочу ,щоб вона знайшла щястя своє...я про це молюся..бо такої людини,як вона ще треба пошукати..хто знає її той може підтвердити...

Ти шукала його ,він знайшов тебе..
Ви дали один одному все ...
Він покинув тебе...



P.S. ... Я знаю,що вас не наказала наша прокуротура... Але я вірю в Бога ...і вас накаже він..
А я Знаю, що йому ....добре ...і Він зробить все,щоб її було добре...

На столі лежала солодка цукерка на яку вона так довго дивилась, постіль була розстелена.... вона сама ..а може зовсім ні.
На підвіконі лежали м,які іграшки, на підлозі стояла величена собака з котрою вона так любила спати,точніше вона любила з кимось обніматись ,когось відчувати....
Щоб хтось був поруч і оберігав її сон.
Коли її сестра їхала до хлопця, вона клала всі свої іграшки на ліжко і спала з ними....Вони всі турбувались за її сон. Вони розповідали їй казки,а вона плакала,кожна ця іграшка знала її таємниці,що в неї на серці і як їй боляче...Ніхто не знав,що її хвилює вона завжди всіх слухала, але чомусь їй здавалось,що ніхто не слухає її......
А може слухали тільки швидко забували про неї....Їй так здавалось..
Але кожен ранок починався заново і її посмішка сяяла своїми ніжними промінями....
І вона знала,що її принц прийде до неї і відтворить її мрію.....
Хай кажут,що принців не має,але вони є.... Тільки її принц не зрозумів де вона і хто вона,і ким вона може бути для нього...
Може її проблема була в тому ,що вона багато мріяла...але вона була такою...
Дощ ...скоро прийде...з весною, а він..... вже ..скоро..скоро побаче її....
Вона так хоче кохати..хоче бути щасливою,хоче казати слова, котрі не казала ні кому ...і бути загаткою для нього, другом ,ворогом,коханкою..... всім ..... всім зразу і без залишку надії на когось ще...

Те що ми можемо побачити в собі ми можемо відчути в інших.
Вона.
Вона стояла і вдивлялась в небо. Крапельки дощу лягали на теплу кожу її обличчя. Кожна сльоза неба, давала їй енергію,котрою вона насолоджувалась.
Вона любила дощ,особливо осінній. Він приносив, якусь особливу насолоду, таємницю, безмежний спокій.
Вона ще деякий час вдивлялась у гору і шукала відповіді на свої запитання.
А потім опустила голову до низу і пішла.
Дощ почав зтихати, той теплий вересневий, перший. Ще не було того пожовклого листя на деревах, на небі тільки іноді, збиралися клубками сірі хмари.
Вона йшла на навчання, а може вже з нього. Все її плаття, котре вона нещодавно купила, було зовсім промокше.
Можна було розгледіти її всю: талію, груди,лінію стегон. Вона була надзвичайна.
Вона так довго хотіла його купити і ось мрія виправдала свої сподівання.
Вона продала ту останю роботу, в котрій передала всі свої почуття, як сказала їй мама.
З боку висіла сумка з її пречандаллям для навчання та камера, з котрою вона не розтовалася не на секунду. Як вона думала:
- А якщо буде той момент. І я побачу таке...
А саме головне – таке, Вона бачила у всьому: у смітнику, котрий лежав розсипаний на асфальті, у чоловіку котрий палив люльку, парі що цілується.
Їй було всього навсього двадцять літ, молода чарівна дівчина, котра ще не бачила і не відчувала цей світ.
Для неї радість було все: посмішка дитини,котра йшла їй на зустріч, ніжний дотик вітру, новий зроблений кадр.
Вона йшла собі поміж будинків, сонечко почало пригрівати серед хмар, даруючі свої проміня людям.
Вона раптово зупинилась біля кав,ярні, повернулась обличчям до вікна і побачила своє відображення, довго дивилась собі в очі...а може ще й комусь..
Задумалась, зняла з руки стрічечку і вмить її довге русяве волося було заплетене в косу.
Посміхнулась сама до себе...
І пішла далі....

Щастя може бути близько до нас, тільки треба рукою доторкнутися до нього...
Він .
Він був зачарований нею. Він довго дивився,як вона стоїть, як їй байдуже на всіх цих людей,котрі проходять поруч. Така маленька дівчинка, чарівна,безпорадна. Він насолоджувався кожним її подихом. Він бачив, як її легені наповнюються свіжим повітрям. Він бачив,як її груди підіймаються і опускаються.
Кожна краплина дощу так була не обхідна їй. Йому здавалось,що це все сниться йому. Вона вийшла з Його сна і ось тут Вона. Вона стоїть і тільки протягни до неї руку і Вона стане твоєю.
Він спостерігав, як вона опустила голову та й пішла .... Маленькими повільними кроками.
Йому здавлось, що вона йде босими ногами, що після кожного її крока на асфальті проростали квіти. Волося було розплетане, збоку весіла,якась сумка, а на руці різнокольорові стрічечки зав,язані. Вона йшла і наспівувала щось..
А він все насолоджувався нею.
І в один момент Вона подивилась йому прям у вічі. Вона пронзила його свої поглядом. Ця мить, вона розповіла йому все про себе.... А він злякався, Вона дивилась на нього і посміхалась... ЇЇ посмішка... Вона така була красива для нього.
Йому здалось,що Він розкрився їй повністю...
Коли Він прийшов до тями.... Біля вікна нікого не було....
А на вулиці світило сонце..Від зупинки відїзжав двадцять третій тролейбус....

Хай кажуть,що любов робить нас боживільними, мабуть це є так.
Він.
Він був заклопотаним у своєму будні, постояні подорожі по справам,треножорний зал, дорогі магазини та ресторани. Жінки, котрі приходили і уходили з його життя. Всі вони були пустими ляльками для нього, вони отримували те що було треба їм...а Він брав тільки те що потрібно було йому,але не одна не поверталась донього - знову.
Завжди одягнутий у діловому стилі, напрасована біла сорочка та вичєщені до блиску черевики.
Дорогі парфуми віяли і зачаровали всюди. Єхидна посмішка,чорний юмор та похмурі сірі очі, які несли таємницю.
Його чекали всюди, при зустрічі на якомусь банкеті жінки дарували йому свою посмішку,а він - відповідав їм. Мабуть тому що так звикли робити у тому світі.
Він був вже не молодим,але ще не кремезним дідуганом. Всього пройшло тридцять весен, зим, літ та осені...
Про нього писали в газетах,модних журналах. Але йому на стільки було все це байдуже . Що внього було – все???
Гроші,влада,жінки,квртири,машини...Все ...
Ти подумаєш: - Ну як людина може бути не щаслива???
Він мав все,але не мав того щастя....того маленького щастя.
Він сидів у своїй у любленій ,а може не улюбленій кав,ярні просто звик тут бути. На своєму місці біля вікна, на столі стояла не допита чашка гарячої кави. Він пив і думав.
За вікном лився дощ такий сильний,такий балакучий. Він вдивлявся у даль. Люди ховалися під парасольками, на зупинках тролейбуса,забігали до підїздів будинків...всі були з жахливими не задоволеними обличями.
Він довго вдивлявся у далечинь вулиці . А що він тут міг побачити, що він ще не бачив. Тіж ліхтарі, той же самий двадцять третій тролейбус, лавочка, сходинки. І тут роблячи ковток своєї вже остившої кави Він побачив її.
Таку маленьку ніжну дівчинку. Він зупинився пити і почав дивитися,що могло зачарувати його Вній. Йшла собі маленьке чудо,посміхалась, ножки проходили по брущятці,кожний крок був обережним.Здавалось,що вона боїться зруйнувати камінці. А тепло,яке тепло від неї віяло. Всі були такі сірі, а вона світла. ЇЇ платтячко припло до її тіла. Йому здалось,що повсьому її тілі розкинулись ківти. Волося було зовсім мокре .
Вона зупинилась по серед дороги, підняла руки до гори і почала ловити кожну краплю дощу. Люди проходили,хтось штовхах, сміялись,але я на стільки було байдуже...Вона жила у своєму світі і ніхто не має права його руйнувати ніхто..
Він продовжував дивитись на неї...

Вона йшла у зав,язаному,дурновацькому шарфу, а у кишені лежала пачка цигарок...каблуки стукали по дарозі...В голові лунали якісь думки та спори..Вона йшла і щось сама собі наспівувала,люди обиртались,але їй було байдуже....
Вона думала про щастя маленьке,щастя.Так він назвав її – Моє маленьке щастя!
Вони зустрілися раптово і так не помітно для всіх. Він ніколи не знав такої,як вона. Вона пронзила його всього, своїм поглядом..
Її карі очі - його сірі.
Його зморшки виднілись на обличі, а її таке було чисте.
Вона заставила його посміхатися,любити сонце та вітер.
Він полюбив дощ....Він ніколи його не любив....Для нього це було сірим нікчемним буднем. Але саме дощ приніс йому його - Маленьке щастя!

Послухала...цю пісню....і сльози навертаються на очі..і не можу...що в мене немає таких почутів ні до кого...
Я хочу кохати..божевільно і палко,щоб ніхто про це не знав ..тільки я і він..Де ти??? Забери мене..
Давай будемо разом Божеволіти..кричати....бігати..все робити..тільки разом...кава з молоком,чай...та й ти ...разом..тільки у двох....
Знайди мене...Врятуй мене...
Я не знаю сенс життя...