Дневники

Вже в котре дивуюся тому чому життя так швидко летить, майже з космічною швидкістю,...
Ніколи не встигаєш зробити запланованого, завжди не вистачає часу, завжди щось заважає...
якісь обставини стають на твоєму шляху..... Чому???
Хоча, якби все було так прогнозовано, мабуть, жити і зовсім було нудно і нецікаво... Та все ж ці самі обставини так, інколи, завжають жити, що доводять до сказу... Чому???
Чому ми так часто переймаємось якимись дрібницями, які роблять життя таким важким і з часом розуміємо, що ці самі дрібниці не варті навіть бруду..., а з часом вчися не помічати дрібного і не суттєвого, а потім починаєш боятись чи не пропустив ти чогось важливого серед всього цього. Ось так і живем.