Просмотр дневника

августа 2008
четверг
10:42

Хочу його дуже сильно

• 88 клавиш молоточкового действия (GHE);
• 50 базовых + 480 XG звуков;
• 12 наборов ударных;
• Полифония: 128 нот;
• Реверберация, хорус;
• Мастер EQ, variation и 3 insertion эффекта;
• AWM динамические стереосэмплы;
• 4 зоны;
• 2 колеса;
• ЖК дисплей с подсветкой;
• Секвенсор 16 дорожек;
• Стерео система 2х30Вт;
• Блокировка панели управления;
• Цвет: черный.

комментарии: 0 отправить другу

августа 2008
понедельник
09:02

Лунна Соната

Розкинулось небо безмежне і темне
Над містом палаючим – спи…
Лиш промені білі
Так ніжно світять згори.
Пишу до луни,
До проміння рясного,
До ніжних і лагідних зір.
До всього небесного, всього ясного…
І нитки проміння
Припали до пальців,
Сказали тихенько: «Пишіть…»
Я буду писати –
З думками моїми лишіть.
Дивлюсь я на повню:
Якби була вовком,
Завила б від всього,
Що є на душі.
Завила б від ніжності,
Кричала від муки,
Й тихенько скулила від сліз.
Я чую ці звуки –
Луна шепоче: «Не злись…»
Сховаюсь у зорях,
Щоб було де помовчать,
Заплутаюсь в кронах
Дерев…
З промінням блакитним
І з дивним потоком ідей.
Розлилась вже ніч
Потоком не сірим
По всіх забутих кутках.
Співа колискову
Луна все до мене
Й огорне світлом білим мене.
Засну на руках в неї
Й буду в коханні горіть.

комментарии: 0 отправить другу

августа 2008
вторник
08:28

12.08.08

Ось світ мій маленький
Тримаю в долонях;
Дивлюсь я на світло в очах,
Дивлюсь я на хвилі,
Що з моря і з неба
Не сказані будуть в словах.

Душевні пориви
Крізь попіл і вітер
В очах донесу до небес.
Я мрію про світло
І лагідні хвилі,
Про світ нескінченних чудес.

І ніжність крізь пальці
Й вуста і долоні,
Крізь небо і хмари –
Політ…
Я падаю в просинь,
Я зорям шепочу: «Ловіть…»
12.08.08

комментарии: 2 отправить другу

августа 2008
пятница
19:45

7/08/08

Ви коли-небудь відривались від буденних турбот хоч у вечері? Чи ви просто плюхались на диван перед телевізором і безупинно та без всякої мети переключаєте канали? Або ж вперіщили свої очі в монітори комп’ютерів?

Відірвіться і підніміть очі до неба, на захід. Зробіть це в серпні. Вдивіться у цю останню літню блакить дотліваючого цьогорічного неба. Зрозумійте, що дні вже давно в часі зменшились. Подивіться як сідає сонце: як у хмари – на дощ; як червоне ніби кров’ю залите – на сильний вітер; а як жовте з помаранчем – на ясну теплу погоду.

Пишу це у останньому промінні сонця, не вмикаю світла – не хочу втрачати ниточки думки, втрачаючи час.

Серпень – це такий місяць, у якому бачиш і відчуваєш останні тижні, дні літа. Після нещодавнього похолодання знову прийшло тепло і сонце пробилось крізь хмари. Але вдихніть на повні груди і, у вас з повітрям увійде запах осені.

Осінь. Я вже її відчуваю. Вже закрадається якийсь сум крізь лагідну посмішку. Люблю часом цей сум. Він надихає на роздуми…

Сьогодні останній день в Чернігові. Славне місто з довгою історією за 1300 років (приблизно зараз 1318). В ньому ніби застиг час. Місто не поповнюється молодими обличчями, воно дихає давниною Я його уявляю старезним дідом зі зморшкуватим обличчям. (А по статистиці то воно так і є: середній вік жінок Чернігівщини складає 44,5 років, тобто найстарші по всій Україні). Він зі своїми легендами, таємницями завмирає і очікує приходу осені, про яку вже сповіщає те повітря, яке бринить прохолодою.

Осінь, чекаю тебе…

Розчиняється в повітрі
Тиха прохолода,
І гуляє в давнім вітрі
Чиста насолода.

І бринить у пахощах
Мила серцю осінь,
У фруктових ласощах
Сади мліють в просинь.

Ще серпом колише літо,
Та закінчиться воно,
І земля дощем умита,
Сонце в хмарі спить давно.

Смуток, серцю вже знайомий,
Душу наповняє все,
Та любов усе заповнить,
І усмішка не помре.

Люблю осінь за зітхання,
За пожовклі пелюстки,
І за ранні вже смеркання,
І за спалені мости.

Твоя Оленка....7.08.08

комментарии: 0 отправить другу

августа 2008
воскресенье
09:37

Правда

Я не хочу цих лестощів-слів,
Тільки правди від тебе я прошу.
Жорстка критика –
Пташиний для мене є спів;
А брехня –
То для мене є мука.
В цьому світі лиш змій і жахів
Я шукатиму правди багаття.
Цей маленький вогонь
У долонях несу,
Щоб донести до когось це щастя.
Щоб знав і ще хтось,
Що залишилась правда у світі,
Не боялися слів
І казали лиш правду щомиті.

02.08.08

комментарии: 2 отправить другу

августа 2008
суббота
21:04

танець

Танцюю у хмарах,
По далі від бруду.
У темних примарах
Шукатиму чуда.

Танцюю над містом,
Де сірі всі люди,
Де душі не чисті,
Де я все забуду.

Танцюю в пустелі
Нікчемних здогадок,
Торкаюся стелі
Своїх же вигадок.

Танцюю по лезу,
Хай кров холодіє.
Надіюсь на тезу:
Любов все зігріє.

Я рухаюсь в танці
Хаосу буття;
Прокинувшись вранці,
Знайду забуття.

комментарии: 0 отправить другу

июля 2008
среда
10:16

Я крапка в просторі зізнання

Я крапка в просторі зізнання,
Я лінія у вирі див,
У площині мої зітхання
Геометричних дір.
У кубі апокаліпсис залишу,
Щоб у квадраті віднайти.
Бо не втечеш від того,
Що я пишу,
Чим дихаю і чим мовчу,
Про що я думаю і чим живу.
Я слухаю цю неймовірну тишу
У колі спокою світів.
Я відпочину – буду вище
За висоту тригранників,
Я буду вільна,
Наче хмара,
Бо в геометрії не я:
Лиш та земна мара-примара,
Оце ось тіло – це не я.
Я не звикаю до кубізму,
Бо знаю, то лише на мить.
Мої малюнки по всяк часу
До неба полетять у вись.
Я звільнююсь від лінії і крапки,
Я пишу букви криво-вкіс,
Я у площинах розведу багаття,
Щоб виріс тут зелений ліс.

комментарии: 1 отправить другу

июля 2008
суббота
19:01

Чому ти так далеко, милий?

Закриваю очі –
Я відчуваю дихання легке,
Лиш шепіт, милий голос,
Та це видіння не тривке.

Ті кілометри України –
Я скорочу думками їх,
Я пролечу під небом згадок,
Щасливих днів – дарунків тих.

Думки несуть у вир печалі,
Бо то лиш мрії, лиш мара.
Я відкриваю всі свої зізнання,
У серці щирі ці слова.

Ти подаруй хоч мить щасливу,
Коли в очах твоїх лиш я,
У тій блакиті, серцю милій.
Я прошепчу: «Кохаю я…»

Почуй і ти, закривши очі,
Мій порух вій, мої слова,
І дихання легке, немов на крилах.
Прислухайся у тишу – там твоє і‘мя.

комментарии: 2 отправить другу

июля 2008
четверг
11:14

Спалюю картини

Впаду на коліна,
Щоб все-все забути;
Малюю картини,
Щоб вільно заснути.

Картини минулого –
Дихати важко.
Картини забутого –
Думати тяжко.

Все буде по-новому,
Все буде без болю,
Все білим по чорному –
Не знатиму долю.

Картини я спалюю,
А попіл крізь пальці,
Думки все розжарюю –
По лезу всі танці.

Цілую у губи,
Прощаюсь із болем,
Сховаю у грудях
Ридання і горе.

По вітру пускаю
Душу і серце,
Із вітром зітхаю,
Мені стане легше.

комментарии: 0 отправить другу

июля 2008
вторник
20:49

цей спів присвячений дощу

Як же я тебе чекала. Чекала як коханця, чекала як земля чекала цього прохолодного трунку.
Дочекалась. Буду вслуховуватись у тебе, буду насолоджуватись твоїм тихим шепотом. Ти розповідаєш мені про сонце, про птахів, про метеликів. Розкажи...Розкажи мені казку. Пести своєю прохолодою моє тіло. Все. Віддаюсь тобі, бо ти моя живильна сила, моя насолода.
Оживаю. Нарешті можу відсунути штори, яки захищали мене від пекельного сонця. Тепер мене захищають ці фіранки-хмари.
Нарешті можу дихати, нарешті можу дивитись на небо...
Жива...

Краплина впала на долоню,
Застигли хмари в грозовій пітьмі,
Чекаю зливи, мов коханця з неба,
Закрию очі в вітряній імлі.

Вода із неба витікає.
Так прошу, дай мені її!
Я прохолодою обтікаю,
Вона уже в моїй крові.

Ти шепочи, як шарудять сторінки -
Сторінки давніх, мудрих книг.
Ти розкажи мені, чарівний,
Про дам і лицарів не злих.

Ти проспівай і про метелика й світання,
Про милих жайворонків, риб...
Підніму до гори свої зізнання,
Закрию очі і порину вглиб.

Пролийся над пекельним містом,
Пролийся - дай душі любить,
Закрий вогонь гарячий сонця,
Дай серце розумом ловить.

Ти знову породив писати вірші,
Ти надихнув, збудив від сну,
Що дало сонце - вічна мука...
Цей спів присвячений дощу.