Дневники

Все більше і більше проводжу час там....
на БМ мене вже не вистачає....
Може, ще хтось там є?)))




"хорошие девочки ведут дневник, у плохих нет на него времени..." - це про мене...))))

Любовь ....
Взяла ось тут - дівчинка)))

Ну ось. Це перший день осені. Тепер все буде не так як раніше, починається інше життя. Нове. Цікаве і непередбачуване. Я сподіваюсь) А взагалі, люблю осінь....

Позавчора повернулась з дитячого санаторія... Хоча ні, дитячим його тяжко назвати.))) Там діти 14-18 років. Все було просто супер! Сонце, море, пляж, подруги, друзі і Він. Боксер з Москви, 18 років. Ми були разам останній тиждень. Але яким був цей тиждень! Не забуду його, не забуду це літо... Ми дві ночі поспіль з ним гуляли... Він вилазив через балкон, а я через вікно (1 поверх)... Ходили вночі по набережній, тримались за ручки...) Вдень ходили на пляж, сиділи в моїй або його кімнатах..., часто лежали разом на моєму ліжку...Пам'ятаю, як в останній день він лежав на ліжку а я сиділа біля нього і гладила його волосся....Коли я захворіла, він приніс мені ліки і цілий день був біля мене...Ніжно гладив по руці і через кожні півгодини питав, чи мені вже краще... Коли він поїхав додому ( на 4 дні раніше за мене), Я два дні тупо проплакала... Медсестри відпоювали мене валерьянкою, така як сама я не могла заспокоїтись... Без них (приїжала група боксерів з Москви) стало так пусто...Просто жахливо! Куди не підеш - все нагадувало мені про них, про Нього... Лавочка, на якій ми познайомились..., сходи, перед яким ми поцілувались перший раз..., ліжко, на якому лежали разом..., пірс, з якого він стрибав у воду, роблячи "сальто" назад...А його сережка в язиці! Якою він іноді дражнив мене, стукаючи по зубам....) Коли він ніжно гладив мене внизу спини ( між шортами і футболкою) в мене ішли мурашки по всьому тілу, я вигиналась... нікого ще не хотіла так, як його в ті моменти.....
Написала це все і стало легше...Якби ж не ця відстань між нами.... дуже скучаю і хочу зустрітись з ним... Але як?,,,, Скоро скину його фотки , нехай всі бачать, який він в мене лапочка)))

Блін, завтра екзамен з біології... Я вже починаю боятись його... Саме цікаве, що всі хто вже їх здавав кажуть, що це все фігня після 9 класу... Добре було б .. А в мене ще батьки лікарі і для них цей екзамен найважливіший. " Як мінімум - 10б ", - сказала зранку мама... я в шоці...

Котик))))

Крыша едет неспеша, тихо шифером шурша... Готовлюсь к экзаменам. Биология. Полный бред. Быстрее б уже сдать всё...

Ну ось, довгоочікуване літо... розумію, що треба радіти, але позитиву мало....( По-перше - екзамени скоро. Всі гуляють, а мені вчитись треба! Останній екзамен 18 червня, отже, майже цілий місяць літа випадає... По-друге - наш клас розпадається...( Деякі ідуть вчитись в технікуми, училища, а інших - взагалі, повиганяють з школи... Це ж "гімназія" З тупими правилами.... Мої друзі, з якими я вчилась з першого класу, проводила з ними дуже багато часу. Скільки в нас спільного! Скільки всього ми разом пережили! А тепер розходимось.... сумно....

Сьогодні гуляла з одним хлопчиком... Живе в сусідньому будинку, часто бачимось, а сьогодні він підійшов до мене, познайомився і запропонував погуляти... Навіть не знаю, що робити далі... З ним було цікаво, ми весь вечір говорили на різні теми, провів потім до під'їзда, просив, щоб я поцілувала його, хоча би в щочку) Здається, все нормально. Але я не знаю що робити далі. Щось не так. Хоче зустрітись завтра, запитав мій номер... Я не знаю. Щось не так. Не треба було сьогодні мені погоджуватись з ним іти гуляти. Але ж я не можу відмовити людині в чомусь, не можу сказати "Ні". ...................................................
Що робити?....................................................

В котрий раз створюю свій щоденник...) Навіть незнаю, нащо він мені...))))) Просто так захотілось...................