Дневники

А что мне надо?...кто расскажет?
Кто обьяснит, кто сохранит??..
Кто рядом ляжет, кто простит...
Никто,Никто!!...весь город спит..
Никто кроме меня незнает о чём грустит судьба моя
Никто меня не разгадает, а всё так просто...просто Я.
Кто будет рядом?-я незнаю,
Ведь быть одной моя судьба..
Я солнцу душу предлагаю...такая я..такая я..

....а знайете що мені вже давно не було так круто і так галімо в один і той самий момент...
я можу помирати від жажди помсти і від безсилля "відігратися" проте в той же час відчувати яскравий подих життя забиваючи на все....
Люди настільки різні..вони як пірамідки в єгипті..здалеку здається що вони такі маленькі і цілком осяжні..підійдучи ближче ти розімієш що вони неприступні і далекі від тебе в небі....а ще гурше що ми ніокли не побачімо що ж в них не вершечку..що криється в них в голові та в душі..
друзі для мене вже немає такого значення..воно саме втратилось..
але я час від часу веселішаю згадуючи фразу славетного письменника...На світі є багато речей які нам просто не потрібні..
тому я з легкістю їх відпускаю і змирюся з цим станом..

Vot i proshla 4 Party quest-ov, k sozhaleniju......
Vsjo bylo mega energichno, mega kruto, mega podryvno..
My tancevali i nam bylo do bobika na vsex...otryv)
SpS ogromnoe Ann, FD,Santi)))
So......We create emotions?-
Really, maybe just a little, but it is the most big present as for me...

I love Quest School= I love dance...

Все добре..















.....чи просто я так хочу казати..

Светко..ГГ..падлюга мая любимая...
Что я могу сказать?....Это Мега человек..знаю её где-то 4 месяца, но не перестаю удивляться её личности..*гордо произношу слово "личность"*..
Она интерестная, загадочная, кретивная, дурная и сумашедшая, меня с сабой в психушку тянет..Но я за ней пойду..Я ёё люблю, доверяю и горжусь в некоторых моментах(7 грн...парламент...набережная..)..
Я тебя не пиляЮ!!а если пиляЮ. то Это потому что хочу тебе только лучшего..
Иногда убивает своим позерством серйозности сама незнаю у кого...Но с неё таки выбивается улыбка и мысля" чтобы ещё натворить в этом скучном мире"..
Она любит читать вумные хфилосовские книги..и в часности те, что ей приподносит Мурзилка..Потому что она любит к ней ездить и выслушивать и учится )
Она не любит галимых, неинтерестных, вручих, фальшивых людей..а особенно ещё раз *люди не надо никогда ей врать!*..это её убивает..я лично не собераюсь й врать и вам не желаю..надо быть чесными..
Она любит Макк...вернее сидеть в нём, проводить весело время с кем-то..и жрать эту фигню..хфе..
Она любит метро..как и я..у нас с ней много сходств..
Арсенальная и лыбидская рулезз...
Она безумно любит танцевать..она не просто изображает что-то типа танеца, она живёт тем, что в движениях выражает эмоции сама и изминяет эмоции других...
Хочет показать всему миру что она круче всех, когда чёнибуть не получается-злится..проходит..
Принципиальная , разсудительная и оч умная..
категорично не любит романтику, выбирает просто приятный секс, без романтики и нежности..нахх их..если тут вибрирует в штанах..
И самое галвно люди.....Это реально Мега фан Бардаша..не буду больше говорить об этом, сами знаете..
Больше всех на этом форуме уважает Федю, восхищается им, его танцами и труселями..
Сама говорит. что не любит Фа и что у них * как всегда галимый концерт*..хотя сама испытывает непонятное к одному ихнему учаснику..то позитифф то негатиф...это же Света..
Оно моё родной..мы обе не из вашей планеты примитивные людишки!*шутю маи люпимые*..
Кароче ай лафф мою бубу СветляЧКУ...*Светлячок*..она крутая 100 %..

Мені знову боляче...стан дипресії , покинутості та відграничення від нашого світу знову присутні в кожній моїй думці та в кожному слові.....Солодкий подих радості вже давно вимкнувся і не гріє моє єство...Краплинка звуку- одноманітного відтінку суму вже є частиною мого повсякденного голосу, кожного коливання монотонності тембору...Я сумую...Сумую за тим що було і за тим що буде....Багато змінилось..Фальшива оболонка людини не зітреться ніколи з моїх очей...почуття нерозуміння напало голодним поглядом на мою ледь розтанувшу душу..і хоча в мене є звичка перебільшувати та безустанно піддаватись емоціям, проте зараз я ЙОГО не розумію...чому є те що має гріти, а мені холодно..чому не бачу звязку між емоціями і реальністю, чому я почуваюсь далі самотньою....
в мене переплітається багато емоцій...це бажання діяти, це натхнення та відкритість, також це нерозуміння, обіда і злість на цей стан...
я вже майже дихаю від відсутності подій..я деградую в спілкуванні, я відчуждаюсь від цього маленького примітивного світу і стаю таким собі ходячим роботоподібним створінням іншої планети....
я сподіваюсь хтось витягне мене з цього стану, я сподіваюсь я не занурюсь в стан депресії з головою, я сподіваюсь вижити поборовши мрію.....



Крім того всього в мене є ще одна турбота..Світланка ніколи не покине мої думки не залишить мою голову...проте мені дійсно сумно..я сумую за тим що пройшло..бо відчуваю що вже по іншому...я би хотіла зрозуміти стан подій я би хотіла повернути стрілки пробігши очима по вчинкам своїм і її..проаналізувати все...мені потрібен час змиритись або ще трошки сили боротись.

я її дуже кохаю...

Понимаю....
Смириться сложно, но по -тихоньку поддаюсь этому давлению обстоятельств...
Вижу...
Глаза по-тихоньку привыкают наблюдать эту картинку...
Слышу...
Уже почти привыкла останавливать свою какую-либо реакцию на происходящее...
Ещё минута и то что было глубоко и очень дорого мне умрёт навсегда.

Поздравляю всех бусичок С 8 марта!!!!!!
Всего вам самого самогО!!!!!
Самого яркогО!!!!
Самого шикарного!
Самого искреннего!!!!!!!
Самого мечтательного и солнечногО!!!

Світло панувало тоді на планеті Темряви..вони вже давно знаходились в дружніх стосунках між собою і зі смертю..подруга вогню та ворог життя....неправда була дужчою за вічність..вона поборола плачуче небосходнє верховиння...вона відчула запал зеленої манери в її кістці і неоживаючи свого лежачого тільця дуже помалу підкрадалась до кінця планети..в кінці є завжди щось цікаве, адже там Вода назавжди відкрила браму якості буття, там ворота помальовані в невидимий колір промагнули між нашими вікнами...там знаходився цар , величний цар маленької хатинки під назвою планета...він похмуро вдивлявся в пусте потріскане від часу зеркало і бачив своє помарніле втомлене від блакитного вітру життя, бачив віддзеркалення всього за спиною..бачив, мовчав і плакав....

Якось треба жити....хоча б притворятися та старанно вимальовувати на своєму вже не чистому від часу лиці фальшиво-згадану усмішку...Треба знову вставати шептавши собі на вушко цілі того маленького життя..треба знову вирушати в цей червоно-фіолетовий світ..хоча я його бачу жовтим, не від жагучого сонця, не від безмежного поля, а від тих тупаковатих персонажів...Яскравий колір примітивності, швидно надоїдає всім живим людям. а їх мало.


Тяжко навіть зрозуміти те що не бачиш і не чуєш...те що тобі заважає кожний день йти в світ.. те що набридає тобі з кожною хвилиною все більше..
Цей мимолітний дискомфорт присутній в кожній живій душі, треба змиритися..адже якщо ти будеш опиратися-ти витратиш на це все своє життя...


П.С.незнаю про що я написала...це не про мене..просто чомусь так мої руки вдаряли по клавіатурі.