Дневники

Що таке сни? Чому вони приходять.
І змушують тремтіти серця людей.
Тремтіти то від холоду, а то від страху.
І не відкрити нам очей.

Так солодко нам забуватись в світі,
Який немає ні обмежень ні границь.
В якому ми зможем полетіти,
В якому можем впасти долілиць.

Та не відчуєм болю коли нам боляче,
Не потече сльза, яка вже на щоках.
Ми впадем догори туди де сонячно.
Залишивши внизу те що майже прах.

Що коїтся у наших головах коли так солодко
І так невинно ми літаємо в краях,
Яких в житті не бачити, і навіть не придумати
Які існують лише в наших головах.

І звідки ми беремо образи, яких небачили в житті?
Навіщо знову хочется скупатись в їхній глибині?
Чому ми хочемо втекти від того чим живем,
Незнаючи, а що ж чекай нас в наступнім сні.

Але надіємось на казку, кольори, на свято.
Звичайне свято для душі в дощі, сніги,
Дощі якими обливає на життя теперішнє
Сніги, які нам привели трикляті вороги.

Як може сутність наша недалека
Творити те чого ніхто іще не знав?
Як може увісні лелека принести щастя
Принести те чого б ніколи не чекав.

Prostoparenj 07.08.2007

Пусть живут те кому все побарабану ведь на их фоне люди которие стараются заметни для своих саратников. Все равно заработав деньги ви никогда не заработаете счастя простого общения с теми кто бил вам близок, пока ви не скрились от них за бронированим стеклом и охраной. Если ви считаете что добились чего то, то приймите мои глубокие сожаления. Ви относитесь к людям так как относитесь к себе самому. Поставте на чашу весов близкого человека, а на другую начинайте сипать лопатой деньги и тогда ви увидете как смешно виглядит ваше стремление добится щастя в деньгах путьом обмана. Вас не вилечить никому, потому что ви никогда не узнаете что больни. Больни тем что називается серой, монотонной никому не интересной жизню. Пусть брилиант приносит вам прибиль а сияние глаз принесет нам радость. Пусть ви не знаете как убереч свои деньги, а ми свое щасте всегда будем нести с собой и никогда не побоимся что его заберут. Потому что вокруг нас близкие люди, а не партнери, клиенти, юристи и економисти. Потому что ми живем.

Ранковий промінь вирвав мене з снів
Із снів казкових, неймовірних і лиш моїх.
В яких собою бути врешті я зумів
В яких собою бути я хотів, бо це не гріх.

Не гріх бажати всією плоттю ту, котру люблю
Літати з нею в піднебессі синім
Вловити кожний рух, як жадно я ловлю
Те що не кожен зможе зберегти невинним.

Що змушує мене кохати янгола
Незримого для тих хто за буденністю не бачить
Краси в простій людині, яка живе простим життям
Людині що віддає життю останнє щоб кохати.

Кохати так палко що жар цей освітлює усе життя
Засліплює нещасне це земне буття
І знову манить в піднебесся
І знов дає надію на неземне життя.

Простопарень 24.07.2007

Життя дало й забрало,
Здавалось би буває і таке.
Здавалось перейде вся біль утрати,
Та біль від нас не йде.
Здаєтся тим хто вспів насолодитись,
Що мало статись так, так хоче бог.
Але скажіть це тому, хто не вспів роздивитись
В коханні жодних помилок.
Спитай у того хто кохає вперше
Невинно без жодних пересторог,
Скажи йому так мало статись,
Що це лише злий рок.
У відповідь почуєш те що сам ти відчував колись,
Забув, пробачив, перестав та знову розбудив
В собі все те що кожен пережив
Та не зумів пронести через все життя.
Лише кохання варте наших слів
І нашого життя.
Та не співчуття якого ми не чуєм у такі хвилини,
Яке пронизує лиш тих хто помилився раз, але назавжди.
Ви співчуттям підтримали життя,
Яке немає сенсу в цьому світі,
Поставили на ноги того кому нехочется ходити
І вимагаєте від нього зараз же ходити,
Щоби не були марними старання ваші
Щоб вашу черствість й незнання приховати
Під пеленою щирості вашого добра.

Простопарень 23,07,2007

Чи може посмішка зцілити твої рани.
Вуста чи видадуть слова що приховають,
Мізерність цього світу, душі людської.
Що зчерствіла від обману тих,
Хто захотів лиш твого тіла, а не душі.
Хто не гуляв з тобою по дощі,
А лиш курив цигарку тоді коли хотілось ласки,
Омріяної в снах про вічне, біле й світле.
І той вогонь мізерний спалюва надію,
А дим отруював думки.
Чи зможу я ..., чи схочу...

Простопарень 23,07,2007

Так варто. Ось така коротка відповідь. Ви скажете що вона вимагає догляду, її немає куди поставити, потрібно постійно переживати чи не вкрали бува з неї чогось. Але з іншої сторони за допомоги цього засобу пересування ми кожних вихідних можемо вибиратись на природу і відпочивати на березі якогось тихого озера подалі від міста в компанії друзів. Ви скажете утримувати машину дорого, але ж невже вам дешевше обійдется таксі яке вивезе вас за місто, а їхати потрібно саме за місто тому що в таку погоду та ще й у вихідні дні відпочити у місті просто неможливо. А назбирати принаймі дві-три тисячі долларів не являєтся великою проблемою для тих хто крім відпочити ще й вміє попрацювати. Якщо взяти для себе мінімальний фольцваген гольф за три тисячі то ця машина (при вдалому виборі і звичайно ж нормальному догляді прослужить вам не менше пяти років). І аж ніяк не впаде в ціні, це на випадок того якщо ви переконаєте себе в тому що машина вам не потрібна. А я впевнений що як тільки ви пересядете з маршрутки на власну машину то назад вам буде повернутись вкрай важко. І питання про необхідність автомобіля більше не буде вас турбувати. Всі ми знаємо що витрачаємо більше часу на підготовку до вирішення будь якої проблеми ніж на саме її вирішення. Тож давайте щось робити для того щоб ми були здатними окрім роботи знаходити час на відпочинок.

Готовий поговорити з цікавими людьми про архітектуру сучасності та всього що з нею пов'язане. Я працюю архітектором вже третій рік і проектую торгові та розважальні центри. Було б цікаво почути вашу думку про сучасне дозвілля в таких закладах і ваші побажання що до їх покращення. Якщо у вас є цікаві пропозиції, ідеї, мрії-поділіться ними з тими хто може втілити їх в життя для вашого комфортного відпочинку.

Привет всем. У меня все хорошо. Да, у меня всьо просто отлично. Хорошая работа(я работаю архітектором и мне ето нравится). Отличние дружбани, с которими дружу более десятка лет. и конечно же красивая, умная и самое главное любящая девушка. Ви спросите меня зачем я ето пишу, да просто хочу сказать что есть на свете люди которим для щастя хватает того что у них есть и для етого совсем не нужни гори денег, красний автомобиль и домик на островах. Радуйтесь тому что у вас есть и не забивайте радовать тех кто рядом с вами.