Дневники

В одне маленьке містечко приїхала одна дівчина - Оля. Вона завжди була одна бо з нею ніхто не хотів дружити. Одного разу вона сиділа на лавочці. Її однокласник кидав в неї камінням, і тягав її за волосся. Вона сказала цьому хлопцеві - Олегу шо до дівчат так ставитись не можна. Так вони і подружилися. Вони ходили разом, разом сиділи, весь час проводили разом. На передодні нового року Олег попросив Олю прийти до нього додому, бо йому дещо срочно треба їй розказати. Оля відпросилася в батьків, і пішла до Олега. В 12:00 годині Оля прийшла до Олега. Тоді Олег запитався в Олі чи знає вона що таке кохання. Оля сказала що не знає. Тоді вона це ж запитала в Олега. Олег росказав їй що одного разу сталося з його татом на полюванні : "Мій тато полює на різних звірів, і йшовши попри озеро він побачив 2-х лебедів, діставши рушницю він застрелив одного лебедя. Другий лебедя, полетів високо в небо, і каменем впав вниз, Любов це коли один за одного готовий вмерти. Це називається кохання". Тоді він запропонував Олі зустрічатись. Вона погодилась.
Одного разу Олег запропонував Олі піти з ним на дискотеку, По закінченню дискотеки він її провів до дому, Після цього він пішов тоже додому.
Зранку коли Оля прийшла в школу, Олега не було. Не досидівши на уроці Оля прийшла до дому до Олега, там була мама Олега, і вона плакала, коли Оля запиталася де Олег, його мама відповіла: їм позвонили пізно вночі і сказали що Олег в лікарні. В нього на спині 5 ударів від ножа." Мама сказала що Олег хотів щоб вона прийшла до нього в лікарню. Тоді вона швидко побігла до Олега в лікарні. Коли вона прийшла то Олег сказав їй що її кохає. Олег дав їй тоді записку і попросив щоб вона прочитала цю записку на випускному. Коли закінчився випускний вона згадала про записку і побігла до нього на цвинтир. По дорозі коли вона бігла її збила машина а на руці в неї залишився надпис "Твой Олєжык!!!"


Кохання - це коли один за одного можеш померти!!!

Жызнь проходит в чотырьох измерениях. Высчитать время из уравновешенного строя жызни, остенитса пространство. Никакого движения, никаких изменений. Убейте время, изменитса все что мы знаэм, все во что верим, все что мы понимаэм. Приставте часы, которые остановились и тогда не будет часов пик и вы больше не будете спешыть, чтобы куда-нибуть успеть, потому что невозможна будет опоздать. Не будет: ни рождения, ни смерти. Больше не будет разбитых сердец. Летний отпуск никогда не кончитса, вы никогда не потеряете роботу, ваша жена никогда не удет от вас, не будет приступленний, ни какой войны, не будет ничего новаво, и ни чего стараво. Толька одно долгое неперерывноэ есть. Ето трудно приставить, потому что мы знаем или думаем что знаем что время проходит. Нас учат етому с колыбелю до могилы, что время никого не ждет. За сотни лет беззумных изабретатилей человечество создала невинную сеть соединяющую всех нас. Потоки електрической енергией, радиоволны, корманные компютери, телевизоры, пульт управления, всего неперечислиш. Вы слышали: всемирную павутинь. Так вот вы мухи застрявшые в ней. Время существует в том виде, как мы его знаем, даже всевидное не то чем кажетса. Потому что свету здальоких звезд требуетса мильйоны лет чтобы добратса сюда. Вы всматриваетесь в прошлое, разглядываете галактику, которая возможно уже не существует. Вы наблюдаете не звездное небо, вы смотрите в сердце машыны времени,