Дневники

набридло все! заспокоюєш, заспокоюєш .. а потім отримуєш ще і ніж у спину. Я не можу жити незнаючи потрібна чи ні того кого кохаю

Останнім часом все частіше мене непокоє питання стосовно української мови. Здавалось, батьки мають передати досвід нам, а ми в цю ж чергу нашим дітям. Охоплює паніка. Адже, почути когось із студентів, хто легко спілкується на українській майже неможливо. Де, ті молоді люди, які мають підносити імідж країни, хто не соромлячись заступиться за нашу мову? А чому б нашій державній верхівці не впровадити рік Української мови? Але не примусово, бо результатом того може стати суспільний супротив. Я не вірю і не хочу чути від інших, що вона не гарна або нудна. Не правда! Прикладом можу привести розмову молодої людини з Туриччини, яка була в захваті і не могла зрозуміти чому мова занепадає.
Я вважаю себе носієм української мови і пишаюся цим, хоча стикаюся кожен день із стіною нерозуміння. Іноді помічаєш, як люди при спілкувані зі мною, які ніколи не розмовляли українською переключаються саме на неї (більша частина). Дивно справді? Тобто, у нас вже на генетичному рівні закладена наша мова її просто слід розбудити від сплячки. Людоньки, наша мова розвивається без перешкод від того часу, як Україна стала незалежною! Допоможіть відродити те, що наші пращури оберігали для нас, то ж не будьте байдужими!