Дневники

Іноді здається, що все в житті закономірно. Що будь-яка заготовлена зустріч, розлучення, втрата і миті щастя заздалегіть чимось-кимось передбачені, а нам просто лишається їх чекати. Можливо, немає сенсу впадати у відчай, коли щось не виходить, адже далі чекає ще одне випробування. Випробування часом. Ти якось сказав "Таня, ты знаешь, в жизни люди встречаються, бывают вместе. Но бывает, что они изчезают. И появляются... Это все время. Нам нужно пережить этот период разлуки." Пережити...І як довго? А чи є сенс? Для чого? Втомилася чекати... Але по-іншому не вмію.
Чекаю...

Ти мені сьогодні наснився... Ти був інший... З одного боку ти був Той, а з іншого... Ти схуд і виглядав... нещасно! так, саме нещасно!!! Що з тобою сталося? Ти не відповів... Лише погляд і дуже коротка дистанція між нами. Самотній погляд і глибоке мовчання... Все гаразд? Дивно, але у нічних гостях ти не тільки у мене, нещодавно ти заходив до моєї єдиної подруги... Ти був у білому... Чи може тебе здивувало, що вона за мене НАРЕШТІ висказалася, сказала, про мої почуття, про мої страждання, про мої сльози і ... чекання??? Не зважай! Я страждаю, але я сама обрала такий шлях. Чекаю... Так чекаю, надіюся і сподіваюся. Але ти не зважай. Будь щасливим. Чи твою душу гризуть сумління?
Можеш не приїджати, не дзвонити, не писати... Прийди у мій сон і скажи... Скажи, чи ти щасливий! І все...
Дякую, що заходиш у гості... увісні!

Все, я змінилася! тепер у мене більше не курчаве волосся, а пряме! Не звично... Ніхто не впізнає... Почуваюся, як зовсім інша... нова людина! У мене навіть поведінка змінилася. От тільки на роботі не вгамуються ніяк "Кто это??? Что за новая девачка у нас???" Невже така не значна зміна в образі може настільки сильно привернути увагу до моєї скромної персони?
А знаєте, я сама себе не впізнаю в дзеркалі... Якась зовсім інша дівчинка дивиться на мене... Інша.. Так, інша!!! Пряме волосся... може життя нарешті стане у мене таке ж пряме? Сподіваюсь...
А поки... насолоджуюся собою... новою!

Я улыбаться перестала...
Морозный ветер губы студит
Одной надеждой менше стало,
Одною песней больше будет!
И эту песню я невольно
Отдам на смех и поруганье,
За то что не стерпимо больно
Душе любовное молчание...
.... .... .... ....

Далеко не все люди с вьющимися волосами живут кучеряво

Хі... Сама щойно це написала і стало смішно. Смішно, бо я не знаю, що таке ЩАСТЯ!
З одного боку, мене робить щасливою лише один дзвінок телефону, лише один месседж... лише почутий голос.. А з іншого боку... все це робить мене найнещасливішою і найприреченішою людиною на всьому Всесвіті!!!
Щастя... А чи існує воно? І хто його придумав? І чому воно не вічне?
Щастя... Воно насміхається наді мною чи просто проходить повз, бо не знає адреси?
Одні кажуть - "мені для щастя багато не потрібно.."... Я скажу по-іншому "мені для щастя потрібне саме щастя".
Гггг, зухваленько так, да??? Та нічого, всеодно воно в черговий раз пройде, пролетить, проскоче, пролізе, проповзе повз мене. Я знаю... А перед тим, воно погляне на мене і цей ейфоризм відчуття щастя довго мучитеме мене... він такий оманливий і спокусливий.. і не довготривалий... На жаль..
Та нічого!
Я просто БУДУ ЩАСЛИВОЮ!
І все!!!
Всім на заздрість і на зло!
А знаєте, що я зараз буду робити??? Ні??? Піду ліпити снігову бабу на своєму подвір"ї.. от тільки б доїхати додому з роботи, а далі - все дурниці, адже для щасливих людей не існує перешкод. Чи не так?

Це такий собі тост.... вважаю, що в тему!
Зі святом, любі мої дівчатка!

Вчора поверталася додому і як назло довелося їхати на метро (триста років там не була!) І не дивно, що довкола стільки закоханих (хоча дивно, де вони весь час переховувалися???) Зустріла на собі пару дивних і зацікавлених поглядів - ну правильно, стоїть дічинка з довгою трояндою у руках і ... сама... у досить не пізній час. У вагоні метро побачила закохану парочку, для якої просто не існувало нікого! Тільки вони... І їхній погляд у погляд... І посмішка у посмішку...
Стоп. Здається, я у якусь мить перестала їх бачити і поринула у минуле... у далеке закохане минуле. Твої очі... Тебе більші поруч нема... і не буде... Якась інша поруч з тобою, якась інша обіймає тебе, якась інша споглядає як ти засинаєш... прокидаєшся, моршиш ніс... Не я... Так, здається я досить сильно поринула у минуле, до тебе... Відволікаюся, вслуховуюся у крик Linkin Park, здається це дійсно мій стан душі... Але цей стан нахабним чином перебиває Славко Вакарчук, даючи мені нагадати, що я "Дівчина із іншого життя"...
"Палац Спорту. Шановні пасажири, виходячи з вагонів..." - моя зупинка.
Кінець спогадам.

ПрИвІт!!!!!



КаЖуТь, я МаЛеНьКа Як пІр"їНкА...


Ще ЛюБлЮ ДиВиТиСя У ВіКнО... нА оДиНцІ сАмА з СоБоЮ...



ОбОжНюЮ мАлЮвАтИ нА пІсКу...



Не УяВлЯю ЖиТтЯ бЕз МУЗИКИ!!!!!



А щЕ ...



ОтАкЕ мОє СеРцЕ...



ТаКа Я дЛя ВаС...



ТаКа Я нА пОбАчЕнНяХ...



ЛюБлЮ мРіЯтИ...



...пРо ЗіРкИ...



...І пРо КоХаНнЯ



А пОкИ пУсКаЮ мИлЬнІ бУлЬбАшКи у НеБо...



ЛюБлЮ пОсПаТи...



ГуЛяТи ПіД дОщЕм...



ДиВиТиСя нА вОдУ...



На НеБо...



ТаКа Я, кОлИ дІсТаЮтЬ в ТрАнСпОрТі...



А вЗаГаЛі вСе...



І нЕ зВаЖаЮчИ нА лЮтиЙ хОлОд...



ВіД вСьОгО сЕрЦя ВаМ бАжАю Не ЗаМеРзНуТи в ДуШі..

Сон... так приємно поринути у його солодку спокусу... Але... Дзвінок! Він... Так, знову Він! Він знову вривається у моє тихе і бездійне існування, що хочеться закричати "НАВІЩО????" Але замість цього я тихо кажу "Алло..." Його голос мене заворожує і манить у минуле... У ті миті, коли такі дзвінки пропокували зустріч... Коли такі дзвінки були криком на поміч, бо самотністьь з"їдала Тебе без залишку, без решти! А зараз... Зараз ці дзвінки руйнують моє життя, вони роблять мене безпомічною і самотньою. Вони дають зрозуміти, що я досі Тобою живу, що я досі думаю про Тебе, я досі сподіваюся... А ти... Ти мабуть спеціально робиш ці контрольні телефонні дзвінки, щоб я страждала, щоб я знову і знову жила від одного твого дзвінка до іншого! Боже, скільки разів я казала собі: "Не бери слухавку, не відповідай на виклик!" Але це сильніше за мене! Скільки разів я розбирала телефон на запчастини і віддавала мамі і сестрам, щоб не мати спокусу Тобі зателефонувати чи написати SMS... Вдавалося! Розум сміється, а серце плаче... Смієшся і ти! Над моїми почуттями. Безжалісно і відчайдушно! Це у твоєму стилі! Тільки ти так вмієш! Тепер... А тепер я знову живу твоїм наступним майбутнім нескорим телефонним дзвінком...
Дякую за дзвінок!



Ти і я
Не гукай і не буди біди.
Не шукай мене і не знайдеш.
А зникай. Іди куди ідеш,
Де не буду бачити, іди…
Без повернення і обертань,
Не тривож бо тим і відплачу.
Як покличеш, я не промовчу,
Як заплачу, то заплачеш сам.
Ти і я - то вогнисько і сніг.
Рідні люди, вічні вороги…
Бути порізнь - вмерти від нудьги.
Бути разом - то смертельний гріх.