Дневники

"...вооот наконец настал тот час..."

Хочеться співати, хочеться стрибати. 2.0 м.куб, 150 л.с., 6 ст. варіатор....що ще треба людині для щастя....правильно, пальне по 2 грн. (ну хоча би)!!!

Чого і Вам бажаю!!!

Я не люблю сало, не ношу вышиванку и не знаю слов украинского гимна. Я не переплывал Днепр и не умею танцевать гопак. На моем столе не лежит "Кобзарь", а на стене не висят рушники. Моя кровь красная, а не желто-голубая. Я не склоняю "пальто" и "кино", и три самых важных слова я сказал на русском языке. Я - украинец? Я болею за "Динамо", за Кличко и Клочкову. Я видел эту землю из иллюминатора Боинга, но я вернулся. Мне не нужны неоновые города и силиконовые женщины. Я не буду жить там, где улицы без имен, а люди без отчеств. Я останусь здесь. Здесь земля еще не остыла от огня, и еще не стерлись на плитах имена незабытых предков. Здесь девушки читают в метро и пишут стихи на парах по термодинамике. Здесь на деньгах поэты, а не президенты. Здесь шутят смешно и улыбаются честно. Из сердца не вычеркнуть пятую графу. Я - украинец. Я люблю узкие улицы Львова и Харьковские проспекты. Мне стали родными беззаботная Одесса, деловитый Донецк и легендарная Полтава. Я не верю патриотам на трибунах, но верю патриотам в окопах. Я верю в эту страну: я доверяю этому воздуху - он держит купол, этим горам - они держат страховку, этим людям - они держат слово. Я люблю стук каблучков по плитке Крещатика, скрип снега в Карпатах и шуршание крымской гальки. Мне никогда не забыть украинской колыбельной и поцелуя на Андреевском. А еще: мне часто снится необъятное небо и поле подсолнухов. И мой сын родится здесь. Я - украинец!!!

Звісно, стаття не моя, а автор більшості користувачам Інтернету напевне не відомий. Але...кожен з Вас знайде тут щось для себе, я впевнений в цьому. Єдина моя відмінність в тому, що я ношу вишиванку а найкращий поцілунок був в Ялті на набережній :-)))))

Подивившись в п'ятницю шоу-затравку, яку влаштував Шустер переконався, що зі всього намагаються зробити шоу і, на жаль, політику. Придуркуватий Симоненко всю передачу кричав, що найвеличнішим українцем є Ленін і що за його писаниною зараз намагається жити вся Європа. Незрозуміло що робили на передачі Каденюк і Дерюгіна. Люди просто просиділи без висловлення жодної думки. Відверто здивував Луценко з критикою в сторону Гоголя. Неприємно вразив Табачник зі своєю статею в газеті про те, що "українці - тонкий прошарок нації" - якось так. Ще більше почав поважати Брюховецького за те як він розмазував Дмитра Табачника в студії по стінці за його писанину і вірно. Не личить так міністру з гуманітарних питань і взагалі освіченій людині. Взагалі було на що подивитися і послухати. Країна увійшла в процес роздумів, вибору і голосування. Якщо хтось скаже мені що це зайве нехай перший кине в мене камінь. Країна повинна дати оцінку діяльності тим хто йшов в голові пелотону, хто йшов заради держави на жертви і тих, хто цим користався. Напевне, кожен з вас, хто чув про цей проект і дивився передачу намагався передивитися свої погляди і вияснити для себе, кого він може віднести до когорти "великих". Звісно, потрібно робити поправку на вітер...тобто на період, обставини та сферу діяльності наших героїв. Отже, за келихом доброго українського коньяку презентую свої достойних, отже:



Хто не впізнав - Ярослав Мудрий. Про його внесок у вигляді Руської Правди чи розквіт Київської Русі напевне зайве говорити. За його часів Русь була однією з наймогутніших і найвпливовіших держав Європи. І той факт, що його доньки виходи за королів європейських дворів і приймали активну участь в управлінні держакою багато про що каже. Далі...




Вірно...Богдан Хмельницький. Очолив велику національно-визвольну революцію, створив та сформував Козацько-Гетьманську Державу — Військо Запорізьке.
Проте, для когось ця постать може виявитись доволі неоднозначно. Знаю точно, що сучасні освічені поляки критикують його за вибір на користь Росії. І де в чому праві. Вже в ті часи Польща була республікою. З таким державним устроєм, до якого більша частина Європи дійшла лише через років 200...про Росію і годі говорити, дика країна. Далі...



Михайло Грушевський (який йожик чудовий :-))) Історик, академік, політичний діяч, голова Центральної ради. Якщо не помиляюсь, перший президент Української Народної Республіки, недовго, але... Знову ж таки, фігура політична, але така історична правда України. Майже все залежало від політичних діячів. Далі...



Вибачте, що не ставлю цю людину першою, напевне це було би історично справедливо, оскільки він являє собою квінтесенцію українського народу - боротьбу, рішучість, волелюбність, доброту, талант...Тарас Шевченко - "І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути незлим тихим словом."



Письменник, поет, вчений, публіцист, громадський діяч, філософ. Місце народження - селище Нагуєвичі Дрогобицького повіту. Його ім'ям названі міста, університети, театри, вулиці. Він похований у Львові на Личаківському кладовищі...і я там був!



Микола Амосов. Лікар, учений в галузі медицини, біокібернетики; дійсний член НАНУ, директор Інституту серцево-судинної хірургії. Як і казав, великим можна бути в різних сферах діяльності. Внесок цієї людини не викликає жодних сумнівів, у мене!



В’ячеслав Чорновіл. Політик, громадський і державний діяч, публіцист, журналіст. А ще яскравий борець за незалежність України, противник режиму та ув’язнений за «антирадянську пропаганду». Очолював Народний Рух України. Загинув за нез’ясованих обставин у автокатастрофі.



Письменник, поет, драматург, громадський діяч. Автор «Енеїди»— першого твору нової української літератури, написаного народною мовою, один із засновників нової української драматургії. Засновник першого українського театру (якщо не помиляюся)



Один з найвидатніших танцівників XX сторіччя, основоположник нового напрямку в балеті – «неокласицизму». Сучасники назвали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». Був ректором Університету танцю, професором Вищої школи музики та почесним президентом Національної ради танцю при ЮНЕСКО. За життя Серж Лифар отримав багато відзнак від різних держав. Він був кавалером найвищих нагород Франції: ордена Почесного легіону та ордена Літератури і мистецтва, володарем найвищої відзнаки балету – “Золотого черевичка” та премії “Оскар”, нагороджений Золотою медаллю міста Парижа.P.S. Насправді немало, як вважаєте???



Не уявляю собі свого списку без цієї людини. Можна сказати, що я виріс на його фільмах переглядати які навряд чи стомиться око. Але що я вам розповідаю...

Хотілось би також звернути увагу на сучасників України. Тих, хто ще живий, але вже залишив помітний слід в її історії. На мою думку, вірно казали Брюховецький та Кравчук про спадщину, тобто про те, що залишиться за людиною після переосмислення їх діяльності суспільством. Наприклад, той же самий Кравчук. Неоднозначна постать, згоден, але його підпис стоїть під декларацією про незалежність. Повірте мені, не було би його в живих, поставив його фото поряд з Чорноволом, і навпаки. Або, наприклад, наші спортсмени. Добре сказав Зеленський - "а на каком языке прыгал Бубка, забивал голы Шевченко или бил Кличко" і був правий. А ще додав би сюди Верастюка, Підкопаєву, Клочкову....(допишіть самі). Далі...не можна забувати про мистецтво. Скрипка, Вакарчук, Гришко, Завадський. Їх діяльність більше об'єднує країну і людей. Брюховецький, Блохін, Ступка, Драч - і список можна продовжувати довго.

А ще Чубинський, Леся Українка, Довженко, Коцюбинський, С.Крушельницька або В.Лобановський. Щедра українська земля...

Дожився...я боюся 7-го поверху!!! І чомусь не 6 чи 8, а саме 7-го. Дюжину разів бігаю зі свого 7 на 8 по роботі і кожен раз як вихожу на балкон по службовому виходу, аж мурки по кожі...Хочеться прижатися до стінки і вчіпитися за щось руками...

А насправді, чи все? Сиджу оце на роботі, мучуся і думаю. Можливо зі всіма так буває...молодий спеціаліст, щойно з бурситету, без особливо досвіду роботи. Чого від нього чекати, яких результатів. Однозначного рецепту немає. Я знаю що я не подарунок, що характер в мене іноді паршивий, проте я зрозумів одну хитру штуку....мені не потрібен начальник який на мене ображається. А Вам?

Не претендую на"новизну" в даном вопросе, но все же. Таковы реалии нашей жизни. Кто не согласен, давайте подискутируем. Итак...
Недели 3 назад (может больше) в журнале Фокус был материал на даную тему (http://www.focus.in.ua/Default.aspx?p=article&r=charts&id=15071). В основной своей масе статья довольно обьективная и основана на таких упертых таких штуках как "факты", "цифры", "статистика". Но статистика наука великая и крутить ней (при умении) можно как цыган солнцем. Много вещей в городах невозможно оценить банальными Балами. Но к чему я...к тому, что определенной категории населения сия попытка объективности не понравилась. И что они сделали....они вывесили свой список. Альтернативный (http://www.korrespondent.net/main/195110). Как мне кажется, это очередная "песочница". Ты вот такой.....сам ты дурак! Начались кляузы в прессе (http://www.korrespondent.net/main/195425/)...и почему я не удивляюсь что именно оттуда.
К чему я веду...
Я много путешествую, иногда даже черезчур. Предлагаю всем. Кому есть что сказать, поделиться впечатлениями и мнением...делитесь.
Пишите все что думаете, чувствуете, все что пережыли. Только прозьба - не нужно хотя бы здесь играть в песочницу. Будьте више и умнее.
Возможно, со временем, все что вы напишите претворится в неплохой путеводитель по Украине. Который, кстати, может запросто распостранится в сети. А здесь есть и взаимовыгода, я так думаю...
Ну что, Поехали!!!