Я небесам про тебе розповім:

про твої очі, сяючі яскраво,

як випустив назавжди із обійм;

і вигукну, що завжди тебе мало.

Я морю розкажу про тебе теж,

нехай воно хвилюється за мене.

Я виплеснула почуття до меж - 

замало їх тепер для хвилювання.

А вітру спогади віддам свої,

він їх, як попіл, рознесе по світу.

Один із них впаде й на твій поріг,

і ти згадаєш наше тепле літо.

Згадай ті дні, тоді віддай дощу.

Він виллє їх на землю - там їм місце.

Я серце їм уже не відчиню,

бо зачинила на замок достатньо міцно.

У каго  огромный дик,

тот играит в хайд-н-сик!!!

Прошу отплюсить па-взросламу

ваша Наташа

Небо впало в чорний оксамит 
Кришталеві зорі промайнули 
Колісниця мрій, до колориту, 
Пронеслася стрімко за півкулю

Небо впало в чорний оксамит, 
Та закохані у снах зустрілись 
І сердець їх полум`я горить, 
Бо Амур закидав влучно стріли

Небо впало в чорний оксамит, 
Та вуаллю - тиші затягнуло 
І святе мовчання- німий ритм,
Доганяє томно день минулий

Приспів 
Нічка, наче, казка загадкова,- 
Тайна нерозгаданих віків, 
 Ніжна мальовнича колискова, 
 Хвиля легких весняних птахів

не любе мене жоден із Санта Клаусів((((((

На твоєму плечі,
Під самим небозводом,
Де кінцева мета
Розквітає яскравим
І райдужним звоном!

Моїй бабусі присвячую