Дневники

Життя це сон, от би виспатись, а життя одне і то не рівне.
у цій країні, нема чого жити все більш
на вулицях проходить страшний грабіж,
темні вулиці без ліхтарів, насильство, вбивство.
Тут людьми керують гроші,
вони міняють свою роль на суворі закони
шум, битви, порушується тишина,
вистріли, мусорська сирена.
Люди заручники темноти,
тут нема морального проміння світла
у темних стінах, сірих стінах лабіринту життя
Ну скажи! Хіба не в жопу свобідний світ.
Білий день – один із днів чорного майбутнього
та із цього ми не отримаємо нічого путнього.