Дневники

Такий вечір буває раз нарік, мільярд на еру, п`ять на чоловічий вік…берег океану, гітара на піску і я хочу сказати шо шукав саме таку, вона з іншої країни нам бракує слів… амури коло сонця припинили спів, стріли загостріли навели приціл, але піднявся вітер застив їй очі пил, були ми на прицілі тюрманамонамі, про те що невідбулось шкодуємо самі,чому піздно розумієш, як маєш то трима… це ніколи не забуду гітара грай…



Літо, ніч… піонерскій табір, перша пісня перший алконапій, карі очі їй маже чотирнадцять, той хто керує увімкнув повільні танці… ми біля вогню гріємо долоні, пальці прагнуть опинитися в полоні, пісня позабулася але лишився грув і як же її звали я забув…


Погано не назавжди назавжди ні як, але прошу ти не думай, що вийде саме так, ти пригадай ці миті, коли сонце у зиніті, коли ми несамовиті до кінця відкриті… бо потім буде піздно, потім стане зле, сплять амури кляті нечують мене, ти теж мене не слухай, просто пам`ятай, незабувай нічого, гітара грай...