Дневники

Плакав дощ десь за моїм вікном,

Плакав тихо, що ледь було чути...

Сумував він за жовтим листком,

Чи за вітром? - не можу збагнути..

Може, щось він сказати хотів(

про любов розповісти баладу

Про самотніх дівчат, юнаків..

І про дружбу, і вірність, і зраду..

Безліч капель упало на скло

Опинилися дві зовсім близько..

Раптом злились вони у одно

І побігли долать разом відстань..

Ще дві впало.. А близько ж то як..

І висіли так поруч без руху..

Не могли вони злитись ніяк..

Все чекали - не стало їм духу..

Раптом третя побігла в їх бік.

зачепила одну - і помчали..

Упустила свій шанс вже на вік

ота друга, задовго чекали.

до вікна злинув дощ з верховіть,

Він молив, він благав усіх слізно:

"Коли любите - час не тягніть,

Може бути занадто вже пізно..."