Дневники

Вона йшла у зав,язаному,дурновацькому шарфу, а у кишені лежала пачка цигарок...каблуки стукали по дарозі...В голові лунали якісь думки та спори..Вона йшла і щось сама собі наспівувала,люди обиртались,але їй було байдуже....
Вона думала про щастя маленьке,щастя.Так він назвав її – Моє маленьке щастя!
Вони зустрілися раптово і так не помітно для всіх. Він ніколи не знав такої,як вона. Вона пронзила його всього, своїм поглядом..
Її карі очі - його сірі.
Його зморшки виднілись на обличі, а її таке було чисте.
Вона заставила його посміхатися,любити сонце та вітер.
Він полюбив дощ....Він ніколи його не любив....Для нього це було сірим нікчемним буднем. Але саме дощ приніс йому його - Маленьке щастя!