Дневники

На столі лежала солодка цукерка на яку вона так довго дивилась, постіль була розстелена.... вона сама ..а може зовсім ні.
На підвіконі лежали м,які іграшки, на підлозі стояла величена собака з котрою вона так любила спати,точніше вона любила з кимось обніматись ,когось відчувати....
Щоб хтось був поруч і оберігав її сон.
Коли її сестра їхала до хлопця, вона клала всі свої іграшки на ліжко і спала з ними....Вони всі турбувались за її сон. Вони розповідали їй казки,а вона плакала,кожна ця іграшка знала її таємниці,що в неї на серці і як їй боляче...Ніхто не знав,що її хвилює вона завжди всіх слухала, але чомусь їй здавалось,що ніхто не слухає її......
А може слухали тільки швидко забували про неї....Їй так здавалось..
Але кожен ранок починався заново і її посмішка сяяла своїми ніжними промінями....
І вона знала,що її принц прийде до неї і відтворить її мрію.....
Хай кажут,що принців не має,але вони є.... Тільки її принц не зрозумів де вона і хто вона,і ким вона може бути для нього...
Може її проблема була в тому ,що вона багато мріяла...але вона була такою...
Дощ ...скоро прийде...з весною, а він..... вже ..скоро..скоро побаче її....
Вона так хоче кохати..хоче бути щасливою,хоче казати слова, котрі не казала ні кому ...і бути загаткою для нього, другом ,ворогом,коханкою..... всім ..... всім зразу і без залишку надії на когось ще...