Дневники

Якийсь дивнй сум долає мене щоночі.Я досі люблю його.Минуло багато часу, а й досі дозволяю собі мріяти про нього.Я багаторазово давала собі обіцянку триматись на відстані і не поновлювати з ним контакту,бо варто мені лише поглянути йому у вічі, як я знову хочу поринути в їх глибину.
Але разом з тим я дуже втомилась.Чому в житті нема прозорості?Чому навколо має бути обман,підлість, інтрига?Чому не можна обійтись без цього?чому доля не дає мені ні шансу бути з ним, ні шансу забути про нього?
Іроніядолі.Не можу бути ні з тобою, ні без тебе.
Я не відчуваю болю.Я не ображена.Я не маю в серці ненависті.
У мене є тільки любов і солодка туга за ТобоЮ.
Я боюсь виявляти свої почуття,хоча мені так хочеться віддати тобі всю ту ніжність, все те тепло, на яке ти заслуговуєш...Рік тому ти вперше поцілував мене.Ти сам пішов за мною і сказав що тобі холодно.Я тебе зігріла...
Вже рік ми могли бути разом...
Невже це нічого не означало?
Невже це була випадковість?