Дневники

Кохання- це Велике почуття. Велике з великої літери. Заради кохання завойовуються міста, руйнуються мости, люди міняють своє їство, ламають свої стереотипи, йдуть на все аби не втратити це диво.
Багато митців світової літератури намагалися описати це почуття. Прикладом цих намагань стала драма-феєрія „Лісова пісня” Лесі Українки. Письменниця намагалася якомога краще описати кохання Мавки- лісової красуні та Лукаша- простого селянського хлопця.
Мавка кохала Лукаша за те, що він сам у собі не помічав. Це- його творчі сили. Кохаючись з нею, він ніби ставав частиною лісу, коли він грав на сопілці, Мавці хотілося співати, танцювати, сміятись та все кохатись з її милим. Кохання дедалі більше відкривало в них творчі особистості. В Лукаші прокидались його любов до лісу, його потяг до гри на сопілці....В Мавці- жага справжнього і вічного кохання!
Обоє- і Мавка, і Лукаш- творчі особистості. Їх кохання стало прикладом розквіту творчих сил людини із-за кохання.
Але як часто буває, побут вбиває любов, і кохання молодят не стало виключенням. Я вважаю, Лукаш- слабкий. Він не зміг побороти тиск побуту та людських принципів і томуйого любов з Мавкою стала прикладом не тільки розквіту творчих сил людини, а й підтвердження знаменитої фрази з твору М.Булгакова „Майстер і Маргарита” : „Боягузтво- один із найстрашніших людьких недоліків”. Якби Лукаш поборов тиск людської буденщини, то доля Мавки та Лукаша не склалась б так трагічно.....