Дневники

тока пожалуйста напишите своё истенное мнение...мож там ошибки дет найдёте..пожалуйсто...
оч важно ваше мнение....

Українська мова сьогодні
О мово нашо, мова українська
Тебе я чую здалечку і зблизька.
В добрі і горі завжди зі мною.
Як незрадлива пісня материнська.
М. Сливко

Мудрі люди кажуть, що немає народу без історії, та це ще більше стосується мови. Мова – це безцінний скарб народу, надбаний тисячоліттями. Як найдорожча спадщина, як заповіт поколінь передається нащадкам любов до свого народу, до рідної мови.
Українська мова є мовою українського народу, отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації. Я вважаю своїм священним обов’язком вивчати українську мову, плекати її, оберігати, бо народилась і живу в Україні. Весь світ віддає шану геніальним майстрам українського слова Тарасу Шевченку та Івану Франку. Далеко за межами України відомі твори М. Коцюбинського, Лесі Українки, П. Тичини, М. Рильського, О. Гончара та інших.
Мову треба оберігати від „каліччя”. Якщо уважно прислухатись, то навколо можна почути немало слів-перевертнів, що живуть поза всякими законами. Не можна вживати словесних покручів та діалектизмів („ходьом”. „тудою”, замість „ходімо”, „туди” і т. д.). Також не рідко можна почути слова, які вживаються недоречно у реченні ( „на протязі” замість „протягом” тощо). Інколи вимовляють „радіво”, „орох”, „калідор”. „канкулятор”... БІДНІ СЛОВА! Маючи високе призначення – бути засобом спілкування. Вести народ до верховин культури, вони в той же час стають супутниками недбалості у мові і безкультур’я.
Роль мови для людини – це саме життя. Доки живе мова, доти живий і народ, доти він йде вперед, розвивається. Саме народ дає мові силу й красу. Народ і мова – поняття нерозривні. На жаль, сьогодні ми бачимо, як український народ безжалісно, жорстоко, криваво вбиває рідну мову.
Люди, які забувають і зневажають рідну мову, гідні тільки жалю. Самі не розуміючи, що коять, вони зазнають непоправної втрати. Стають на шлях найбільшого злочину проти культури всього людства, бо народ може відбудувати все: господарство, добробут, - але мову відновити не можне.
Рідна мова живе з людиною всюди і завжди, без неї, як і без сонця, повітря, води, людина не може існувати. Зречення рідної мови, неповага до неї є рівноцінним до неповаги батька й матері, це веде до найбільшої кари – духовного каліцтва. Людина, яка не цінує культуру та мову свого народу, не може бути повноцінним членом суспільства.

Мову пошануємо –
Виростем багатими.
Хто про мову думає,
Зна, що в нього мати є.
В. Каюков