Дневники

У мене пора накопичення інформації.Причому вона триває вже досить довго.В деякій мірі це пора відпочинку,духовного відновлення.В інішій мірі - пора застою.Я давно нічого не писала, не створювала.Не пишеться.Хоча дуже часто виникає гостра потреба.Я буквально відчуваю,як якась невідома сила навіює мені якісь цікаві вислови,сюжети.На мене налітає хвиля натхнення та піднесення,але варто мені тільки взяти папір і ручку,як це все зникає і я не можу зліпити два слова докупи.Мені не вистачає бази.не вистачає почуттів,не вистачає сама не знаю чого.А були часи,коли мої слова автоматично,на підсвідомому рівні сплітались у рядки і мені не доводилось задумуватись,що ж буде у наступному рядку.Тоді ці твори здавались мені недосконалими,примітивними.Переглянувши їх кілька днів тому,я сама дивувалась з того,як багато змісту несуть ці прості на перший погляд фрази.Я читала їх так,ніби їх написала якась інша,незнайома людина.Хоча можливо так і є.Зараз я інша.Оточуючі це теж часто помічають.Можливо,це через брак часу?Раніше я багато його проводила у роздумах,міркуванні,аналізуванні подій і людей з емоційної точки зору.Саме завдяки цьому і народжувались на світ мої твори.Тепер я якомога більше часу стараюсь провести зі скрипкою.Але,коли я займаюсь моя голова здебільшого зайнята тільки гранням,бо я навчаюсь і треба контролювати кожен рух,щоб не доводилось все перероблювати.Часу на себе дуже мало.А писати по ночах,як я робила раніше,мені не виходить, бо дуже втомлююсь і хочу спати.На себе часу нема.Мое це ч/з брак спілкування.Раніше я багато часу проводила з друзями, а тепер тижнями їх не бачу.Ми помітно віддалились.А у Львові з дівчатами троху важкувато знайти спільну мову.Вони до мене не звикли і не збираються
Якщо порівняти мене з посудиною,то я вже вщерть заповнена, і вже мала б лопнути, але продовжую далі збирати в собі події та емоції.Мені потрібен поштовх,щось духе потужне, сильне і неординарне має трапитись зі мною для того,щоб я врешті решти вихлюпнула назовні свій внутрішній світ.Всю ту напругу.
Інше питання - це чим саме заповнена ця посудина,і що ховається по закутках мого серця....