Дневники

Я просто сидела на улице с друзьями... пила только глаточек пива...
"вдруг откуда не возьмись -
мои мысли зашибись!"
Я ПРОСТО НАЧАЛА ГОВОРИТЬ СТИХАМИ!! И не просто говорить,но и думать... Реально вчера перепугалась...
Написала стих...
Читать с интонацией!!


Дивлюсь у твої карії очі
Такі темні,як київські ночі.
Коли ти поруч - нічого не треба,
як пташка,від щастя злечу я у небо!
А чи ти знаєш, як кохаю?
Залишся зі мною,покірно благаю!
Тебе нема, - нічого не хочу,
Обридло плакати щоночі.
Таки взяв,не підійшов -
Повернувся та пішов.
Зникни з життя мого,але ж кохаю...!
Тебе тоді я відпускаю.
І хоч знати тебе - я не знаю,
Та знай - все одно тебе кохаю.
Залишся поруч... та ні,відійди! _
Не зможу таку тяжкую ношу нести.
Я хочу,щоб ти був щасливий,
Так будь же ти з нею,мій милий, єдиний...
І я вже не знаю, що робити,
Щось сказати, чи щось змінити?
Ні, я просто піду -
Тебе навіки відпущу.
І хоч знати тебе - я не знаю,
Пам"ятай - лиш тебе все одно кохаю!

Конечно стих не идеальный и я далеко не поэт... но всё же...
(Стих придуман в течении 10 минут,буквально на ходу)