Дневники

Не спалось в ночи,что-то накидала...

Не можу.. Не здатна.. Занадто слабка..
Не можу забути про тебе.
Твої очі думки та слова -
Вони полонили мене.
Не знаю: ти ангел чи демон?
А, може, відьмак ,що зіллям приворожив мене?

…Моя нагорода й моє каяття..
Моя правда та скверна..
Мій адвокат ,мій пекельний суддя..
Ти гріховний ангел
І байдуже, що вже скинутий з неба…


Утром перечитала и ужаснулась,села переделать..Вышло совсем иное..


Не можу. Не здатна. Слабка.
Не хочу втрачати надію.
Та виходу зовсім нема...
Мені це все так остогидло!
Даремно. Не варто. За безцінь.
Тобі почуття віддала.
Як крапля із неба упала-
до ніг твоїх падаю я...
Як жовтий листок на прощання,
у серце на мить залечу, а далі...
А далі, як завжди,тікаю...
Щодуху, щосили від Тебе біжу...
Для серця-отрута, смертельний удар.
Без щастя...Без волі...
Ти безліч залишивши ран,
Усе ж не пускаєш від себе...
Міцною мотузкою туги
до себе мене прив*язав...
І сірі байдужі, будні
заколихалися в моїх очах...
Без Тебе не зможу...
Не буду жити...
Бо серце твоє все ж не дасть...