Дневники

Літо,
2007,
був місяць червень...
тільки що всі закінчили школу...
випускники/дітки бігають…
...сонечко...морозиво...
сміх...
ми зустрілися з Ним,
довго не бачилися...
Він дививя синіми оченятками і ніжно стискав мою руку...
Він кохав..моє серце також.
Але ніхто ще не знав цього.
Їшли дні...скоро кінець іспитів...
буду вільна...
і скоро випускний..мій ДН...
Раптом...він в лікарні...
Наче на обстеженні,але ....
він не сказав мені,щоб не засмучувати мене.
Бо не хотів бачити сльози в моїх очах...
Він лежав 5 днів,потім реанімація,кома...дзвінок:
"Його більше немає..(мовчання в трубку)"
... Перед очима труна...багато квітів...
..люди...люди...багато людей...шепочуться...плач...
Свічка...приємний аромат горя...
Ладан...оу....наче не жива...щось в руці...
Що?
Подарунок...іграшка...цей аромат...Ніна Річі..
Дякую..
Стоп!
Чоловіки..оркестр.....похоронний марш...лопата...
ні !!!!

Чекай...все.
Крапка.
Хрест.


Знову перед очима:.
..День 28 червня..мій ДН...
я сумна як ніколи....
всі вітають..але в мене горе..траур.
Смерть..
похорони...хустинка..свічки..церква...піп...автобус...кладовище могила...труна...холодне,мертве тіло
...Він...серце кохає.
Сира земля...лопата
Все.кінець...але не кінець кохання.Я ще дужще його кохаю...воно живе в мені...НАЗАВЖДИ!