Дневники

Не впізнаю себе.Дивна я якась останнім часом.
Часто змінюється настрій,то хочеться стрибати від радості, то дуже сильно тягне поплакати.
Дуже гостро переживаю конфліктні ситуації,мене можна вивести їз себе одним невдало сказаним словом.
Сняться дивні сни.Часто з еротичним підтекстом.Але всі зовсім різні і про різних людей.
Часто-густо не хочу ні з ким спілкуватись.Не хочу,бо кожен намагається промити мені мізки на свій лад.Особливо у Львові.Особливо в гуртожитку.До домашніх це не відноситься.
А часом мене навпаки прориває поговорити,поділитись думками або роздумами,враженнями.Просто поспілкуватись.Але знову ж знайдеться якась скотина,котра грубо мене переб*є, або скаже шоб я заткнулась,бо я багато говорю.(Цікаво,що б вона сказала,якби зустріла мене 2 роки тому?)Я і так стала менш контактною,коли поїхала на науку,а після таких підйобів говорити з кимось хочеться ще менше.
Вдома теж неспокійно.Але я дуже скучила за своїми,тому стараюсь не сприймати все в штики.Якби ще малий не діставав маму і трохи більше спілкувався з нами,ніж з компом,було б взагалі більш-менш нормально.Якби ще він не прийшов у п*ятницю обкурений.Ну як йому пояснити,що куриво в 13 років - це взагалі...
На тижні бачилась з Ю,він привіз мені з дому ключі,які я забула.Якось так символічно....ключі...Я трохи скучила за ним.Перед цим бачила його ще в лютому.Він так само як і я хворіє.Але мусить бути на навчанні.У мене ж є спасіння - канікули.
З приходом весни у всіх почалась любовна лихоманка.Мене трохи давить жаба.Набридло бути самотньою.
Завтра мабуть обдзвоню подруг.Може щось порадять проти весняної хандри.