Дневники

Сьогодні перебирала і прибирала в своїй кімнаті.Передивлялась все,викидала лишнє і розкладала по поличках те,що залишалось.Марудна і набридлива це справа.Хоча дуже потрібна.І в принципі не така вже й важка.Сидиш собі і розглядаєш шматочки свого минулого.
Те що набридло - сховаємо подалі.Раптом колись ще знадобиться?Те що поламалось,або стало зовсім непотрібним - на смітник.Нема чого захаращувати кімнату!Натомість ті речі,що ще потрібні - фасуємо по коробочках і розставляємо по поличках.По закінченні прибирання маємо чистоту і порядок.
Якби так можна було зробити у житті!Просто взяти і вишвирнути на фіг із свого життя те,що набридло,те,що втратило цінність і просто займає твій дорогоцінний час.Взяти і послати під три чорти тих,хто заважає тобі жити.Викреслити з пам*яті тих,хто колись зробив мені западло чи причинив сильний біль, а також тих,хто пробує нажитись на мені чи вирішити за мій рахунок якісь свої проблеми,при чому це мені лише зашкодить.Не хочу щоб у мене крали час!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Часу у мене і так мало.Людське життя - якісь там 50-60 років!Для історії це пшик.Що можна встигнути за півстоліття?Ще й при умові,що ти лишишся живий-здоровий і взагалі доживеш до цих років.
Якби можна було розфасувати по поличках свої думки та почутя!Якби ж так просто можна було б дати їм усім лад!
Жити стало б точно легше,простіше і краще.
Але ж ні! Не виходить просто так відкараскатись від неотрібних тобі колєжанок чи колєгів,які так і хочуть влізти в твоє життя.Не вдається заздалегіть відмазатись від знайомств,про які потім шкодуєш.Не виходить прослідкувати за своїми емоціями і думками,які наче клубок змій,хаотично звиваються і сплітаються в твоїй голові.А ти як немовля - нічого не розумієш.
Через це і з*являється більшість проблем.Через невміння володіти собою.Хоча про яке володіння тут можна говорити?
Нас ще змалку вчать,що наше життя нам не належить.
Спочатку воно належить батькам,потім вчителям,потім коханим,сім*ї,дітям,уряду,президенту,Вітчизні,природі,Богові....
Усім....тільки не тобі.
А я так не можу.Не хочу бути залежною.Не можу про це мовчати.Я не егоїстка.Просто не хочу,щоб за мене в майбутньому вирішували інші.І я впевнена,що сотні людей на Світі зрозуміють,що я маю на увазі.Але,на жаль,тисячі не зрозуміють і осудять...