Дневники

Полетіти чи просто побачити захід сонця.. саме зараз літати шось не дуже хочеться, та й сонце вже давно зайшло. Тим паче, сидячи тут, серед міста, поруч з тобою, на даху якогось гаража, де через надмірно високі забудови не видно не те що захід сонця, а й найближчу аптеку.. не скажу, шо жалкую через то, але можна було б сподіватися й на краще.

Саме зараз можна було б сидіти десь посеред широченного поля і не важливо, з кимсь чи на самоті.. важливо шо тоді б я побачила саме той захід сонця, через який завтра прокинеться все людство. А тепер маю страх задуматись про те, шо може хтось і не прокинеться, а може навпаки, всі прокинуться, а ми з тобою вже ні. Хоча, знаючи тебе, скоріш за все ти точно прокинешся та без мене. Не тому шо ти не хочеш, а тому шо тобі все одно. Не тільки на мене, а й на все відбувається останнім часом з тобою..