Дневники

А чи зірву ціпок розлуки?
Чи зможу знову покохати?
Чи варто далі йти на муки?
Чи варто плакати й чекати?
Не знаю зараз,що робити,
Я знаю,що в мене зриває дах,
Моє серце виявляється легко розбити,
Але ж серцебиття було не на словах.
Я бачила,я відчувала,
На жаль,я пам'ятаю все,
Я б краще здихалась,забула,
Ніж зараз втратити усе це.
Я закриваю очі-бачу нас,
Мені неначе ніж до вени,
Тяжкий удар,здається ляпас раз у раз,
Прийшли й забрали крила в мене.
Відкрила очі-бачу стелю,
Вже не свою,вже лікарняну,
Не дивно бачить цю оселю,
Бо скоро пожильцем тут стану.
Кажу медсестрам:"В мене крила!",
Дві санітарки мовчки вийшли геть,
А третя каже:"Ти просто трохи захворіла",
Але я знаю,що не трохи і не ледь.
На тумбочці зав'яли квіти,
Але мені давно вже все одно,
Поруч лежать чернетки,заповіти,
А від задухи змокло в рамі скло.
Медсестри більше не заходять,
Лиш раз у день,чи може два,
Набридло їм,нічого вже не вдіять,
Таблетки-звикла,а слів не чую я.
Останній день,я навіть і не плакала,
Погода,як завжди,ясна,
"Чому ти так?"-і медсестра слізьми закрапала,
У відповідь: "Бо покохала я".

В колонках Within Temptation "Frozen"....
моя муза,спасибо,что вернулась ко мне....я очень по тебе скучала.