Дневники

Люди такі жорстокі, коли заздрять.

Навіть другові не можна довірити того, що тобі справді дорого.

Найнебезпечніший удар в спину - коли від друга.

То що ж тепер - взагалі сховатись, як равлик в раковинку? Нікому не казати, що я роблю, до чого прагну, в чому потребую допомоги і чим можу поділитися?
Носити радість в собі?

А люди ж так і живуть. Хтось їх любить - а вони нікому не довіряють. І живуть же.
Цікаво, як у них виходить?

Шіт.
Шо за день.

апд. Тестовий моніторинг бігміру виявив, що наразі мені однаково бридкі всі люди разом і кожна людина окремо.
Серйозно.
Оце так довели. Одна-однісінька людинка, якій я до цього моменту не довіряла лише підсвідомо.

Хоч не йди сьогодні більше нікуди.
Цікаво, що мене ще чекає.